ТАРТАК - Люта Зима

Руйнуючи простір, зима іде в гості Ховає лице, лютує від злості Країна в недузі, ми всі у напрузі Та в серці надія і поруч друзі Прості питання, стрімке повстання І, може, для когось ця битва остання Лиха година Моя країна черговий раз розгинає спину Народне віче, сумління кличе Палаючі очі, світлі обличчя Людські потоки, натхненні кроки Летять новини у різні боки Людина хоче життя шматочок Та кожен лідер своє торочить Усі свої ролі, не босі, не голі Створили власне містечко волі! Небо моє, небо, ти тримай мене, мене тримай. Віра моя в себе нізащо мене не покидай!. Небо моє, небо, ти тримай мене, мене тримай. Віра моя в себе, ти мене не покидай!. На нас облави - стаємо в лави Заради волі, заради слави Щити і маски, шоломи й каски Лице в лице без жалю, без ласки З домів гонитва, вперед на битву Шепоче кожен свою молитву Зловісні тіні, летить каміння Ковтає пам'ять сумні видіння Вогню фонтани, криваві рани Дим, барикади, штурми, тарани Тримайсь, небого, іде підмога За нами правда і перемога А гори квітів на сірім граніті Прапором рідним тіла накриті І "Пливе кача", пече одначе І ніжний, і мужній однаково плаче. Небо моє, небо, ти тримай мене, мене тримай. Віра моя в себе нізащо мене не покидай!. Небо моє, небо, ти тримай мене, мене тримай. Віра моя в себе, ти мене не покидай!. Нас порівняли з машинами Наші міни обпалені шинами А між наслідками і причинами Наче знову різниці нема. Одне в одного за плечима ми І смерть з багатьма личинами Хлопчики стали мужчинами Їх пошлюбила люта зима. Небо моє, небо, ти тримай мене, мене тримай. Віра моя в себе нізащо мене не покидай!. Небо моє, небо, ти тримай мене, мене тримай. Віра моя в себе, ти мене не покидай!.