Грудень - Можна, я поплачу

Випав із дощем на скелясті гори, Ринувся водою у холодне море, Злетів в небо птахом крилами на вітрі, Розчинився парою з краплями в повітрі. Випав із дощем на скелясті гори, Ринувся водою у холодне море, Злетів в небо птахом крилами на вітрі, Розчинився парою з краплями в повітрі. Можна, я поплачу десь в кутку кімнати - Гірко в мені плаче знесилена мати. Можна, я поплачу, тілько не жалійте - Це у мені плачуть згвалтовані діти. Можна, я поплачу: на згарищі бабуся - Спалено їй хату, я з нею лишуся. Можна, я поплачу й закричу диким звіром: Воїн в мені плаче - побратим загинув. Побратим загинув... Можна, я поплачу... Можна, я поплачу: нива догоряє - Ракетами з неба ворог жнива в нас справляє. Можна, я поплачу, не сила терпіти: Землю забирають - не гідні ми жити. Можна, я поплачу й помолюсь в порожнечі - Бог у мені плаче, обійма за плечі. Можна, я поплачу й помолюсь в порожнечі - Мав жевріти ранок, а палає вечір... Можна, я поплачу... Втратив свої очі, ніц не надивившись, Втратив свою душу так і не змирившись, Втратив сон і спокій - полишили тіло: Разом із душею в гори відлетіли... В гори відлетіли...