ТАРТАК - О-ля-ля

Жує мене журба – спокою нема То було село, а тепер – ферма В мене, мов желе, трепетна душа Мов лимон кисла, від льоду тонша А лице криве, синє, мов жаба Трава є – то кайф, а нема – торба Тільки дав льону, зміняв на коноплю Сиджу – плюю в фонтан, з меду патрон ліплю То смоктю дюшес, то жую драже Насиплю в воду сіль, то буде суп уже Піду куплю кашне не дуже дешеву Аж те не мій фасон – злякав на крик сову! О-ля-ля! Жує мене журба. О-ля-ля! Мене жує. О-ля-ля! Жує мене журба. О-ля-ля! Мене жує. Як помну картоплю – то буде пюре То буде пюре, як помну картоплю Є повна каструля, але усе сире Аж те усе сире – з'їм повну каструлю! У шлункові тягар, гуде, мов в улею Зажурно посиджу, знову в фонтан плюю Кума теля жене, я око тру до дір У неї – ото бюст! – травма мені на зір Покладу я компрес, поб'ю по дереву То дуже дужий стрес – запурляю в траву Лізе плюгавий дід, пре, ніби, до мене! Ляпаса дасть швабра, коли наздожене О-ля-ля! Ляпаса дасть швабра. О-ля-ля! Коли наздожене. О-ля-ля! Ляпаса дасть швабра. О-ля-ля! Коли наздожене мене! Мине моя травма, переляк та нарив Їм кашу та батон, наспівую мотив Далі пальто продам, амбари зажену Валіза при боку – по шосе в далину Ото поля кордон, погляну на ниву Душу, немов пітон, а то серпом пожну Доне моя, на жаль, покину я тебе – Гірше за ту печаль журба мене шкребе! О-ля ля! Гірше за ту печаль. О-ля ля! Журба мене шкребе. О-ля ля! Гірше за ту печаль. О-ля ля! Журба мене шкребе... Журба!